Рідновір, як мандрівник, що після тривалих поневірянь повернувся до рідної домівки, де, нарешті, зустрівся не тільки з ріднею, а й господарськими клопотами. Адже що то за орач, якщо він не залюблений у свою родючу ниву? А родюча вона тому, що її випестував господар. І йому радісно від того. Як бадьоро рідновірові, що він не самітній, не сирота і, навіть, у Бога не раб, а Його дитина і помічник. Для християнських фанатиків це може здатись зухвальством, а для атеїстів – фантазією. |