Досить часто людина задає собі питання (особливо в критичних ситуаціях), ну чому я такий (а) не щасливий (а)? Чому це трапилось зі мною?

Одні примирюються зі становищем, інші шукають винних, і лише дехто опановує ситуацію, починає аналізувати і відповідно діяти. Ви запитаєте, як ті розумники це роблять? Охоче поділюсь з вами цими секретами. По-перше, ви маєте чітко усвідомити, що усе залежить лише від вас, в жодному разі не слід шукати винних. Ви, і лише ви причина всіх проблем і негараздів, що кояться з вами. Точніше, ваша сві-домість. Це вона змушує вас переживати всі перипетії і радості.

Отже, що ж це таке, наша свідомість? Психологи знаходять для її пояснення багато термінів і розумінь і всі вони правильні, правильні саме тому, що конкретно і всеохоплююче сказати що це таке, ніхто не може, і де свідомість знаходиться, також. Якщо говорити по- науковому, то це вищий рівень психічного відображення і саморегуляції. Саме в цій свідомості будується так званий тунель реальності, по якому ми йдемо наче сліпці і щоразу буцаємось головою об невідомі сутінки (матеріальні чи психологічні проблеми). Цей тунель ще можна назвати схематичною картою місцевості. Будується вона нами з моменту зачаття. Так, так будучи ще маленьким організмом, ми завдяки мамі і оточуючому світові сприймаємо навколишнє середовище. і дарма, що зараз ніхто не пам'ятає, як там (в животі) було, а в голові нашій як на магнітній плівочці все записано.

Якщо вас в дитинстві вкусив собака, ви це можете забути, а ось свідомість цей страх і пережиття запише на цю плівку, і коли ви, дорослий проходитимете біля чотириногого товариша, мимоволі стара-тиметесь відійти подалі. А якщо ця сама ситуація з собакою розгорнулась би по-іншому, наприклад, тварина виляла хвостом і лизала вам руки, ніжно ластячись, ви будучи дорослим просто посміхнулись би їй вслід, або в крайньому разі її не помітили. І таких записів щодня відбувається досить багато.

Ми постійно щось відчуваємо, переживаємо, думаємо. Ось так і пишеться наша карта місцевості протягом всього життя. Аналізуючи її, витягуючи з пам'яті, ви зможете бодай зрозуміти свою поведінку і вже потім поведінку оточуючих. Ось вам і практична вправа. Коли важко самому згадати дитинство, попросіть батьків чи рідних. Складіть в міру можливостей всю картину дитинства. Як розумієте, вона у кожного різна. Спеціалісти у цій галузі вивели ряд принципів щодо цієї карти, обов'язково візьміть їх до уваги.

Насправді карта не є територія, люди реагують на своє власне сприйняття реальності.

Кожна людина володіє своєю власною індивідуальною картою світу. Ніяка окрема карта - відображення світу не є більш "справжньою" чи "оригіналом" ніж будь-яка інша.

Суть комунікації саме в реакції, яку вона викликає незалежно від намірів ко-мунікатора.

Найбільш "розумні" і "дружні" карти - це ті, які надають найбільш широкий і багатий вибір можливостей, а не ті, які є найбільш "справжніми" чи "вірними".

Люди вже володіють (хоча би потенційно) всіма ресурсами, необхідними для ефективних дій.

Будь-яка поведінка - навіть найжор-стокіша, божевільна, несусвітна - являє собою вибір кращого варіанта з тих які є на даний момент, виходячи з можливостей і здібностей людини, визначених її моделлю світу.

Зміни відбуваються при вивільненні чи приведенні в дію ресурсів, які підходять в межах конкретного контексту завдяки збагаченню карти світу цієї людини.

Людські істоти ніколи не можуть досягнути повноти дійсності. Те, що ми пізнаємо - лише наше сприйняття цієї дійсності. Ми створюємо собі уявлення про оточуючий світ і реагуємо на нього крізь сенсорні репрезентивні системи. і саме ці (нейрон-лінгвіністичні) карти дійсності, а не сама дійсність визначають наші вчинки і надають їм змісту. і як правило не сама дійсність стримує, чи навпаки, спонукає нас йти вперед, а наша карта - відображення цієї дійсності.

Розумію, що мабуть нелегко повернути своє розуміння і глянути з іншого боку. Але, щоби ваш розум не запротестував і не заблокувався, визначіть це як один із варіантів дослідження власного єства.

Лада КУРОВСЬКА