Cтворіння благодійних нащадків

Так казали наші предки, - слов'яни. І у зміст цього речення вкладався глибинний, неосяжний для одного розуму зміст. Тут і закон єдності роду, закон оборони землі рідної, закон відданості, закон родової чистоти, закон сотворіння нащадків та безліч інших настанов від предків. Ми ж торкнемось питання сотворіння нащадків, сотворіння благодійних нащадків.

За останнім переписом, який відбувся в Україні у 2001 p., чисельність населення протягом 12 років скоротилась на 4 млн. осіб. Аналогічна ситуація в інших пострадянських слов'янських республіках та арійських народів Євразійського континенту. За усіма показниками політичного та духовного розвитку слов'янських та арійських народів в ближчий час ми будемо свідками подальшого зменшення нашої крові.

Дарма шукати причин такого стану в проблемах економіки і соціальної сфери. Багата Європа, не дивлячись на увесь свій соціальний захист та рівень життя поступово і невпинно вимирає, вже сього дня в Західній Європі проживає 20 млн. мусульман, які не мають жодного відношення до нашої раси. Вчені прогнозують поступову і невідворотну ісламізацію Європи за таких темпів приросту аріїв та міграції інородців. З іншого боку буремні 1920-ті, голодомор 1930-их, війна і відбудова не віднадили на-ших дідів і батьків від створення здорових багатодітних сімей. Покоління моїх батьків - це вихідці з багатодітних сімей, лише у моєї матері є дві сестри і два брата, що вважалось звичайною буденністю. Сьогодні ж сім'ю, яка родить і виховує двох дітей вважають героїчною, а у кого троє, тих зараховують до божевільних.

Отже, причина полягає в морально-етичному ставленні до проблеми дітонародження, яка у свою чергу є прямим наслідком трансформації чужорідного христосіанського світобачення. Насадження демо-ліберального світобачення (логічного продовження протестантизму), яке заохочує однодітні сім'ї. Під цю антислов'янську ідеологію підсовується, здавалось би, "розумна" думка про те, що одній дитині можна присвятити більше уваги, їй можна дати кращу освіту, та й для себе більше часу.

Окрім того, скрізь ми бачимо шалену рекламу легких і важких наркотиків. В школах, на уроках так званої валеології, дітям розповідають, що таке наркотик, як наркомани його готують і з чого, який він має вплив на організм людини.

І при цьому всьому голосять про те, що, аби побороти проблему її потрібно знати, а інакше наші діти будуть беззахисні. Дурня! Яскравий приклад який ілюструє всю безглуздість такого принципу стався влітку 1917 p., коли Українці вирішили творити власну армію на уламках російської імперської. Тодішній військовий міністр Керенський, аби перешкодити в проведенні Українського військового з'їз-ду, повідомив в усі частини російської армії про сувору заборону офіцерам і солдатам брати участь в з'їзді. В результаті до Києва прибули навіть ті, що й не знали про процес творення Української армії.

Ще жахливіші речі відбуваються, коли викладачі і лектори відверто розповідають та за допомогою підручних засобів пояснюють, що таке і як використовувати презерватив. Під маркою боротьби зі СНІДом рекламують шалену розпусту серед молоді. З екранів телебачення 16-17-літніх дівчат запитують чи згодні вони на секс без презерватива. Таким чином в масову свідомість молоді вмонтовують, по-перше, статеву розпусту і невпорядковані інтимні стосунки, по-друге небажаність і страх вагітності. Телепередачі на кшталт "За гроші", пропонують тим же молодим дівчатам зробити пірсінг на пупі чи іншому органі, прямо тут же, за кілька десятків зелених. Про інші непристойності, які пропонують виконувати слов'янам за гроші і згадувати гидко.

Таким чином культивується мораль в якій відверто закликається слов'ян та аріїв не народжувати дітей, або не більше однієї. Поряд з тим пропагуються алкоголізм, наркоманія, сексуальні збочення і розпуста малолітніх.

Це війна! І в ній переможе той, хто винайде більш ефективні методи протистояння. Такі методи керівникам маємо дати ми - Волхви та Відаючі, ті на кого й покладено обов'язок творення Роду за законами Прави Всевишньої. Лише плекання найдревніших та звичаєвих норм сімейно-родинної моралі і етики зможуть забезпечити довговічність і силу слов'яно-арійських народів.

Чому нашу програму ми звемо "Сотворіння благодійних нащадків"? Це словосполучення відкриває суть того, чого ми прагнемо досягти. Ми кажемо "сотворіння", а не "народження" чи "виховання", бо поняття "сотворіння" включає в себе процес, який починається задовго до народження дитя і є таким, що немає завершення, як виховний процес, бо переходить у сотворіння, яке дають наступні покоління слов'ян і аріїв.

"Сотворіння" складається з префіксу "со" і дієслова "творити". Префікс "со" означає "активність", "живучість" і одночасно носить стверджувальний характер, тобто наші дії мають бути активними, живучими і реальними, а не паперовими, бо від того залежить доля родів слов'яно-арійських. Сотворюючи своє сучасне і майбутнє, яким є нащадки, ми прагнемо аби вони були благодійними, себто, діяли лише на благо наших народів, чинили по закону і Покону Віри-Віди нашої, продовжили справу нашу у Вічності.

Дії православних слов'ян мають бути спрямовані в кількох напрямках:

- створення загальнослов'янської інформаційної мережі з відомостями про нашу молодь доступну лише громадам православних рідновірів (старовірів);

- створення недільних шкіл для виховання окремо хлопчиків і дівчаток;

- створення мережі молодіжних козацько-патріотичних організацій;

- культивування високих слов'яно-арійських сімейно-родових звичаїв і расової свідомості;

- створення молодих слов'янських сімей на фундаменті древніх родових звичаїв і Поконі Рода Всевишнього.

Створення загальнослов'янської інформаційної мережі з відомостями про нашу молодь доступну лише громадам православних рідновірів (старовірів). Така мережа необхідна з метою створення як козацько-патріотичних організацій так і майбутніх слов'янських сімей. За приклад створення молодіжних організацій пропонуємо взяти досвід Характерного козацтва України, яке діє хоч і не так довго, але вже встигло виробити достатньо ефективні методи залучення руської (української) молоді та патріотичної роботи з нею. Тут слід відмітити позитивну роль Давньоруського бойового мистецтва "Триглав", літніх таборових зборів, сезонних піших та човнових мандрівок, проведення факуль-тативних занять з психоінформатики та біоенергетики, а найголовніше залучення молоді до проведення древніх свят Річного Кола (Великодня, Купала, Перуна, Рожаниць, Святовита, Різдва тощо).

В час коли мораль і статеве виховання віддані телебаченню і вулиці створення здорових слов'янських сімей можливе лише за відродження древнього звичаю сватань. Але, для того аби засватати дівчину за козака, потрібно знати де є той гідний козак, і та цнотлива дівчина. Чи вони справді підходять одне одному, чи зможуть народити багато здорових слов'янських дітей.

Щоби створити згадану інформаційну мережу, необхідно розпочати вже зараз з нечисленних рідновірських сімей. Найперше відроджувати "Родові книги", де зазначатиметься: точний час народження дитя, його батьки, зорі під якими народжене дитя, клич Богам який давали батьки на дитину тощо. Усім тим мають опікуватись батьки та місцевий духовний провідник (Волхв, Відаючий), адже саме він стане зв'язковим ланцюжком в слов'яно-арійській родовій інформаційній мережі.

Створення недільних шкіл для виховання окремо хлопчиків і дівчаток, саме так як було у наших предків. Дуже добре пам'ятаємо, як ще відносно недавно, в дореволюційні часи та перші десятиліття радянської влади практикували, з певного віку, роздільне навчання. Виховання хлопців вимагає специфічних методів, застосування яких в присутності дівчини є неможливим, теж саме і навпаки. Аби вирости чоловіком, хлопчик ніколи не мусить відчувати приниження в присутності жінки, а дівчинка в присутності чоловіка, а в процесі виховання такі моменти досить часто можуть виникати.

Хлопець потребує опанування суто чоловічих умілостей та знань, які складають Віду знахаря, воїна, господаря, мужа та батька. Дівча опановує Вісту знахарки, господині, дружини, матері та хранительки.

Створення мережі молодіжних козацько-патріотичних організацій має стати першим кроком в реалізації нашої багатовікової програми. Через ці організації ми б зберігали морально-етичне та фізичне здоров'я хоча б не великої але діяльної частини молоді. В цих організаціях слід плекати і зрощувати високу національну та расову свідомість, без "нацистських" перекручень і штучного розчленування великої слов'яно-арійської спільноти за антропологічними особливостями.

Велику роль слід приділити вивченню і опануванню Давньоруського бойового мистецтва "Триглав", як такого, що побудоване на древньому світоглядному вченні наших предків про Три Глави сили і свідомості.

Прихід до козацько-патріотичних організацій передбачатиме поступовий перехід на Рідну Віру. В Характерному козацтві це починається з того, що молоді люди, які є християнами, приймають слов'янські імена. Далі їх залучають до участі в релігійних обрядах. Таким чином процес переходу в Рідну Віру є безболісним і ненасильницьким, проходить ніби сам собою. Наслідком його є те, що у молодої людини утверджується цілком природне переконання у самостійності рішення щодо повернення у Віру-Віду Предків.

В цих же організаціях необхідно плекати найкращі традиції слов'янського спілкування чоловіка з жінкою зважаючи на національні особливості того чи іншого народу нашої раси. Саме тут наша молодь має бачити традиційні форми спілкування, привчатись до них, аби передати своїм дітям. Головною метою творення козацько-патріотичних організацій слід бачити підготовку молоді до оброни Вітчизни і створення здорових багатодітних слов'янських сімей. Така тактика буде природнім відродженням властивих слов'янам молодіжних шлюбних громад.

Суть дошлюбної звичаєвості вибудовуватиметься за прадавнім прикладом. Жодних статевих стосунків до одруження! Відносини між хлопцями і дівчатами як між рівними, але різними.

Культивування високих слов'яно-арійських сімейно-родових звичаїв і расової свідомості повинно стати особливою сторінкою в навчанні вогнищан та рідновірів. Повернення до традиційних форм сімейних стосунків стане тим, на що особливо звертатимуть увагу Волхви та Відаючі. Для цього слід розпочати з власної домівки і власних дітей. А це неможливо без чіткої прерогативи обрання пари лише за принципом варнової відповідності та душевної сумісності.

Наша мета буде досягнута десятикрат швидше за умови усвідомлення духовними провідниками Рідної Віри необхідності створення сімей де б і чоловік і дружина були Волхвами/Відаючими. Такі сім'ї стануть першими зернами Сили Слов'янської. Сім'я в якій Волхв має дружину з господарів (весів) чи воїнів є подібною на віз запряжений конем і коровою: рух і пересування можливі, але коефіцієнт ефективності використання сили надзвичайно низький.

В звичаєвих слов'янських сім'ях народжуватимуться діти лише покликані Богами і Батьками, народжуватимуться душі наших Світлих Предків, які допомагатимуть відроджувати Силу і Міць Вели-кої Славії. Народжуватимуться діти наших родів, оскільки змішання крові є одним з найбільших злочинів проти Роду, нехтуванням Законами Рота (Ріта).

Расовий світогляд слов'ян і аріїв не слід плутати з "вузькоантропологічним шовінізмом" пропагованим окремими псевдорідновірськими організаціями. Наша Раса складається з чотирьох основних гілок, що визначаються за райдужною оболонкою ока: небесні, сріблясті, природні, вогненні. Відповідно роди Словенів, Русів, Росів та Оріїв.

Найсприятливішими є утворення подружжя саме в середині сих родів, аби зберігати неповторність і красу нашої Раси. Стосунки з інородцями визнавати як такі, що несуть ганьбу нашим Родам і вбивають силу Раси. Не страхом і залякуванням, а просвітою та навчанням слід культивувати чіткі расові переконання.

Створення молодих слов'янських сімей на фундаменті древніх родових звичаїв і Поконі Рода Всевишнього.

У всіх слов'янських народів склались свої особливості створення сімей. Але на загал вони не виходять за межі одного звичаю білих народів. Від запровадження христосіанства починається спотворення звичаєвих норм шлюбно-сімейних відносин в наших народів. Найперше руйнується родова структура суспільства на зміну якій постає суспільство станове, із замкненими феодальними верствами, де руйнується відійська ієрархія варн. З'являються такі форми шлюбу за кривдою, як умикання, коли церква перешкоджала укладанню шлюбу, а роди втрачали вплив на молодь, бо попи вінчали потаємно. Та не дивлячись на усе те, включно до 19 ст. в Україні церковний шлюб не вважався дійсним, коли його не визнає громада. Саме україно-руське слово "шлюб", походить від "злюб", бо пари творили "за любов'ю", що перекреслює тенденційні твердження про примус батьків щодо дітей.

Сім'ї творились за злюбом бо тому сприяв Родовий Покон, який передбачав так звані "пробні шлюби", коли молодята проживали разом без вступу в статеві стосунки, так би мовити призвичаювались. Коли молодята з'ясовували, що підходять одне одному і зможуть створити міцну сім'ю, волхви давали їм право на весілля.

По весіллю обов'язково чинили "гарний" або "поганий" понеділок. Себто коли вивішували весільну сорочку молодої з "калиною", "вінком", або як ще кажуть "честю", "дівочим". Потім сваха підперізу-вала молоду червоним поясом та вдягала в багату хустку. Коли сорочку не вивішували, або ж вона була без "калини", доля дівчини могла скластись досить трагічно. В Поконі вважалось, що коли сваха підпереже нечесну молоду, то у неї можуть померти діти та скотина в господарстві, а коли те зробить молода, то усі біди перейдуть на неї. Навіть якщо до зняття "вінка" мав відношення сам молодий червоним поясом молоду не підперезували. Отже, дошлюбні статеві контакти суворо заборонялись, а порушники цього права ставали у суспільстві об'єктом громадського осуду і зневаги.

Богумир МИКОЛАЇВ