Рідновір, як мандрівник, що після тривалих поневірянь повернувся до рідної домівки, де, нарешті, зустрівся не тільки з ріднею, а й господарськими клопотами. Адже що то за орач, якщо він не залюблений у свою родючу ниву? А родюча вона тому, що її випестував господар. І йому радісно від того. Як бадьоро рідновірові, що він не самітній, не сирота і, навіть, у Бога не раб, а Його дитина і помічник. Для християнських фанатиків це може здатись зухвальством, а для атеїстів – фантазією. Тоді як же надалі бути тим, хто ще й досі не визначився? У кожного народу, як і людини зокрема, своє покликання і свій шлях. В українців – козацький. Про козаків відомо багато як правдивого, так і брехливого. Але справді, якби вони не припустилися помилок, українці сьогодні не відроджувалися б в муках, а розквітали, наснажуючи добрим прикладом й інших. І досьогодні Божеств кожен розуміє по-своєму. Науковими способами і методами ніхто не доказав чи, навпаки, не спростував існування Бога. Для одних Він хто, а для інших – що. А в підсумку насправді – Він і не він, і не вона, і не що, а Все, бо всемогутній і всюдисущий. Так наші пращури вірили в духів, по-теперішньому кажучи – в енергії. І хіба ми нині всі не заклопотані проблемами енергетики? Для прихильників однобожжя це – універсальна енергія. Наприклад, енергія сонця – світлова, теплова і т. д., що не заперечують і високоосвічені люди, усвідомивши, що духи і енергії – одне і те ж. Тоді які проблеми існують у світоглядній справі? Недостатня обізнаність, або брак логічного мислення. А ще – інтуїції, уяви. Релігії – різні, тому що різні народи зі своїми потребами, виходячи з умов їх існування. А необхідність і корисність вірувань доказало і загрозливе падіння моральності в тоталітарних, зокрема – фашистській і комуністичній, системах, де до масового знищення людей під будь-яким вигаданим приводом вдавалась і влада. Визначення «бандитська влада» звучить алогічно. Та, нажаль, людство зазнало і таких «порядків». Причина – безбожність. На цьому варто терміново зупинитись для молитви, щоб таке жахіття не повторювалося більше ніколи. До речі, молитва – це не формальне буботіння завченого тексту, а зосередження і роздуми. Розмірковування над власним життям і потребами інших. Не стільки пошук справедливості, скільки формування умов для її утвердження. Розуміння справедливості теж у кожного різне, однак з Божою допомогою всі обов’язково одержать належне. Зокрема, страшна не власна смерть, а власна провина, яка може заплямувати не лише тебе особисто, а й твоїх нащадків. А якщо ти ще й публічна людина, то і твій народ. Тому необхідно вчитись справи уладнувати так, щоб не виходити за рамки порядності, людської гідності, щоб і втомливі будні були, як свято – очікуване, приємне не тільки для тебе особисто, а й для оточуючих. А це можливо тільки в умовах дотримання і шанування народного звичаю. Володимир Лещенко |