Для сучасних людей, які повертаються до світогляду наших предків, стає актуальним питання повернення до життя в природніх умовах — на землі, а не в багатоповерхових кам'яних джунглях мегаполісів. Особливо гостро постає тема створення рідновірських поселень напередодні 2012 року. Рідновіри про це багато говорять, а в Феодосії вже конкретно це роблять. На висоті 275 м над рівнем моря — в найвищій зоні міста, яка прилягає до заповідника державного значення, актив громади «Криниця Живи» за доступними цінами скуповує дачні ділянкі. Приєднатися до них можуть одновірці з будь-яких громад «Родового Вогнища».

На вершині гори

Ідея створити своє рідновірське поселення виникла в громаді «Криниця Живи» ще з моменту її формування - з 2006 року. З того часу актив громади вів пошуки придатної для поселення землі, яку можна було б купити за доступними цінами. Розглядали варіанти у різних місцях Криму, навіть у Бахчисараї. А така земля, як виявилось, знаходилась під ногами, тобто в самій Феодосії. Потрібно було лише не полінуватись і піднятися на гору Тепе-Оба, яка широкою і довгою грядою підперізує місто з протилежного боку від Феодосійської затоки.

До речі, з точки зору східної науки Феншуй про гармонійну організацію житла та ландшафту, Феодосія має ідеальне розташування: тут з моря встає сонце, а позаду - гора, що дає захист від вітру. Більше ніде в Криму сонце не встає з води. Недаремно назва цього міста перекладається з грецької як «Богом дана». І не випадково це місто одне з найдавніших на планеті, йому понад 25 століть.

З давніх часів гора Тепе-Оба приваблювала людей. Тут були свого часу і капища, і храми, і виноградники, і дачі міщан, і військова частина протиракетної оборони. На початку радянської влади учений-біолог Зібольт побудував на горі конденсатор - кругле заглиблення з каміння, на яке щодня випадало багато роси. Чиста дистильована вода з конденсатора подавалась у місто керамічним водоводом. Конденсатор зберігся, але водовід поламаний.

Так само з часів посиленої мілітаризації на горі залишились дві величезні білі сфери, які колись виконували функцію обсерваторій для підртимки протиракетної оборони, а з розвалом Радянського Союзу перестали функціонувати. Зараз це тільки пам'ятки тих часів.

Саме біля цих колоритних білих сфер розташувались дачі садового товариства «Портовик». Це третій рівень дач, які побудовані серед соснового лісу на горі Тепе-Оба. Звичайно, чим нижче, тим дачі дорожчі й більш заселені. А от на третьому рівні, тобто на самій вершині гори, знаходиться 110 дачних ділянок. І більшість їхніх господарів через похилий вік не можуть підійматися пішки так високо. Дачі занедбані. Голова садівничого товариства зацікавлений в тому, щоб переоформити ділянки на нових господарів, які готові впорядкувати дачі.

- Ми виявили, що тут лише на 10 ділянках постійно живуть люди, на 25 ділянок приїжджають відпочивати тільки влітку, а 75 ділянок господарями зовсім покинуті, - розповів рідновір Веледар. - Це і є та земля, на якій можна створити поселення рідновірів.

І яка ж чудова земля! Звідси за ЗО хвилин можна дійти до центру міста, за 40 хвилин - у протилежний бік - у Двоякірну бухту, де вода значно чистіша, ніж у популярній Феодосійсь-кій затоці, і відкриваються чудові краєвиди Кіммерії - легендарної країни скіфів. На горі є вода - джерело життя. Вздовж невеликої ущелини розташовані старовинні татарські колодязі. Неподалік є прісне озеро - чудове місце для відпочинку. В сосновому лісі живуть білочки, фазани, зайці.

Загублений рай

Першими купили тут собі дачу родина Шепелів Веледар і Воля - ще два роки тому.

- Ми знайшли загублений рай! - із захватом розповідали вони своїм одновірцям у громаді.

Але кожен переймався своїми клопотами, і протягом двох років до Шепелів ніхто не приєднався. Втім, рідновіри прислухалися до порад свого духовного вчителя Володимира Куровського, який наголошує, що під час Переходу порятунок знайдемо в рідновірських поселеннях.

Голова громади отець Богумир та староста Світомира вирішили подати громаді приклад і придбати ділянки в цьому місці. Але найбільшим каталізатором цієї справи виявився Твердислав Сурожський, який приїхав із Судака.

В листопаді минулого року Твердислава обрали воєводою Степового краю (поки що він проходить випробовувальний термін). Відразу після цього Твердислав пройшов курс козацького рукопашу «Триглав» для інструкторів. Ці події та духовні практики в Святомедоборському Скиті підштовхнули Твердислава до переосмислення свого життя.

- Я повертався з Раштівець із наміром кардинально змінити своє жипя, вийти з-під опіки батьків, покинути рідне гніздо і почати прокладати свій самостійний шлях, - розповів Твердислав. - У Духовному Центрі на капищі Велеса ми щовечора проводили зайняпя з бойового живоспіву. Кожен раз я залишався після зайняття і наодинці молив Велеса благословити мене на новий шлях. Більше всього мені хотілось такого жипя, яке загартувало б мій дух. Вже через тиждень я приїхав до Феодосії на дводенний семінар «Як стати володарем своєї долі», який проводила жриця Світомира. Домовились, що мене приймуть до себе на ніч родина Шепелів. В неділю Веледар запропонував мені поїхати на дачу. Коли я потрапив на гору, коли ми пройшли повз казковий горіховий гай, і я дихав п'янким повітрям, наповненим запахами моря і хвої, тоді я зрозумів - це саме те, що я просив у Велеса. І Веледар запропонував мені пожити на його дачі. Я був у захваті. Повернувся до батьків, щоб узяти свої речі та повідомити, що відтепер я буду жити самостійно.

Це було і є справжнім випробовуванням для молодого чоловіка, которий 26 років прожив з батьками в міській квартирі. Зараз Твердиславу доводиться носити воду відрами, рубати дрова, палити грубку, самому готувати їжу, багато працювати фізично на свіжому повітрі, на морозі. Крім того, він живе наодинці в повному відриві від цивілізації - по суті, в лісі.

Але Твердислав з радістю і вдячністю приймає ці обставини як ідеальні для загартування духу і тіла витязя. Через місяць він переконав батьків, що потрібно купити в цьому місці свою ділянку землі. І його

родина погодилась. Зараз у Твердислава вже є своя земля, про яку він так мріяв! Навесні він почне будувати свій будинок.

- Я відразу відчув серцем, що це моє місце, і я хочу жити саме тут, - розповів Твердислав. - Невдовзі з'ясувалося, що в посадці лісу на горі Тепе-Оба брали участь мої бабуся з дідусем, коли були молодими комсомольцями в післявоєнний час. Про це розповів мій дядько, він ще це пам'ятає. Ось так предки вклали в цю землю свою любов, свою енергію, і вона покликала мене.

Своїм прикладом Твердислав надихнув свого ровесника Зореслава переїхати жити на гору в суворі умови, щоб загартувати себе як витязя. Зореславу таке життя теж сподобалось. Але в нього немає коштів придбати ділянку землі. Втім, це питання дуже швидко вирішилося в чудовий спосіб.

Веледар і Воля Шепелі домовилися з головою садового товариства «Портовик», що він безкоштовно надасть три ділянки землі у користування тим рідновірам, які будуть охороняти дачі товариства протягом трьох років. Таким чином вони викуплять землю не за гроші, а за рахунок своєї праці. Нести охорону погодилися

Зореслав і Твердислав, які зараз постійно проживають на горі. Хлопці тричі на день обходять всю територію - це чудова прогулянка на свіжому повітрі. Але потрібно бути готовими й до захисту території, тож витязі постійно займаються Триглавом. Крім того, Твердислав придбав цуценя німецької вівчарки і виховує його як пса-охоронця.

Господарі на своїй землі

Господарі дач раді, що там оселились такі гарні хлопці, тож звертаються до них, щоб допомогли розчистити ділянку, виконати ще якусь роботу, якої тут дуже багато, - за це їм платять гороші. А рідновіри, які вже придбали тут дачі, платять їм за охорону. Таким чином витязі виконують своє призначення і отримують все необхідне для життя.

Голова громади «Криниця Живи» Богумир Потатуєв придбав 10 соток землі. Зі своєю нареченою Зоріяною він не просто мріє, а вже має землю для родового «гнізда». Залишилося втілити мрію про побудову в цьому місці капища. А оскільки ділянки «Портовика» є крайніми, то якраз за ними можна освоїти територію для капища.

- Це чудове місце для недільних Право-славлень, для проведення семінарів, зборів і просто прогулянок, - вважає отець Богумир. - Наше поселення оточене лісом з трьох сторін. Тут є достатньо площі для наметовго містечка. Кому важко підійматися на гору, можуть під'їхати до кінцевої зупинки автобусом і пройти один кілометр по широкій бруківці, милуючись гарними краєвидами. Настають конкретні зміни у світі, їжі на землі на всіх не вистачить, тому перехід на землю неминучий. Так було завжди після війн і голоду, люди йшли на землю. Зараз буде те ж саме. Ми побудуємо схрон, де будемо тримати запаси продуктів, де можна буде сховатися у випадку загрози.

Староста громади Світоміра має намір побудувати тут будинок для постійного проживання.

Феодосійські рідновіри сподіваються, що до них приєднаються їхні побратими й посестри. Адже ціни на землю - доступні, і голова садового товариства зацікавлений оформити ділянки саме на рідновірів - свідомих людей, які будуть постійно жити на землі і утримувати своє місце проживання в порядку. Заплативши близько 2 000 грн., господар має право приватизовувати свою ділянку, 15% ділянок у садівничому товаристві вже приватизовано.

Попереду у засновників поселення багато роботи - перш за все фізичної, потрібно розчищати ділянки, які зараз схожі на густі джунглі, будувати будинки. Але робота на своїй землі дає людині велике задоволення, адже ми,
слов'яни, так влаштовані, щоб вкладати в землю свою любов і душу, відчуваючи себе господарями на землі.

Православа МАКЛАКОВА