Безліч слов'янських слів наповнені божественним змістом, який ми не помічаємо сьогодні в метушні.

Небеса - не біси - Обитель Бога! Здрастуйте - здоров'я бажаю. Прощай - я тебе прощаю.

Слово «багатий» в нашій мові пішло від слова «Бог». Тобто, в кому Бога багато, той - багатий! А в кому Бога мало, того чекає біда, той - бідний. Таким чином, багато слів в рідній мові стають зрозумілі, якщо знати значення їх арійських коренів.

Розглянемо слово «Богатир». Воно утворене з двох слів - «Бог» і «тирити» (цупити). Ось тільки «тирити» в староруській мові означало «нести». Це пізніше «нести» і «красти» злилися в одному процесі. Отже «богатир» в ті далекі часи, коли це слово народилося, означало - той, що несе Бога! А той, хто накачав м'язи, не богатир, а просто «качок»!

Звідки взялася ця мова, слова якої наповнені божественною суттю?

Колись на півночі було тепло. І народ, який там жив, називав себе аріями або оріями. «Ар», «ор» - означало земля. Адже головним заняттям аріїв було орати землю. У аріїв була мова, багато слів якої, досі збереглися в нашій мові, але ми перестали чути їх первинний зміст. Наприклад: Зоря - за землею; Сарай - склад на землі; Караван - йде по землі; Цар - «це ар», тобто - володар землі. Аристократ - Арій в стократному поколінні. Навіть у слові старість є «ар» - мовляв, до землі тягне! Карлик - «Лик» біля землі. І навіть модне нині слово Армагеддон - кінець землі!

Слово «Ра» - означало сонячне світло, сонце. «Радість» означає - дістати світло! К-ра-са - прагнення до світла.

Світлу наші предки поклонялися особливо. Того, хто шанував світло, називали світлим, пізніше - святим. А сховище світла - ХРАМ. Була навіть така приказка: «Хороші справи вночі не робляться». Вважалося, що діти, зачаті зранку, народжуються добрішими.

Більшість слів з коренем «РА» досі пов'язана зі світлом: «Но-ра» - під світлом; «Ра-но» - ще немає світла; «Ві-ра» - вірити «Ра»; п-ра-вда, по-ра, е-ра, ра-й! І, нарешті, найголовніше наше слов'янське, рідне - «Ура!». Це заклик до світла. Ось чому не можна перемогти слов'ян на їх землі!

Зворотне «Ура»! - «Уви» (на жаль). «Ви» - це «пітьма». Наші предки казали: «Йду на ви!». Звідси «Вій» - цар пітьми. Тому ніколи слов'яни Бога не називали на «Ви»*Гдив. прим.). Тільки на «Ти»! І усіх святих - на «Ти». Світло не можна ображати пітьмою.

Як могло статися, що такий розумний народ раптом зник з історії. Знову-таки дуже давно, на землі аріїв почав наповзати льодовик. Довелося нашим предкам знятися зі своїх північних насиджених місць і піти за сонцем. Так арії розсіялися - звідси слово «Рассея» - на безліч племен, народів по усьому теперішньому нашому материку від Індії до Європи. Зате сонячне «Ра» увійшло до інших мов. Навіть у грецьку, і в латинь: літерату-ра, культу-ра, г-ра-мота, сати-ра, б-ра, люст-ра, ра-мпа, фа-ра.

Виявляється, мають відношення до мови наших предків і перші священні книги на Землі - «Веди». І, хоч написані вони в давній Індії, назва «Веди» від арійського слова - «відати». І там ми зустрічаємо: аура, чак-ра, мант-ра, камасут-ра.

Найбільше слів від тих світлих радісних часів збереглося в російській, українській, білоруських мовах. А також в литовській і в латвійській.

Ми - Україна, Білорусія і Росія - взагалі з одного дитинства. У нас загальні корені. Наприклад «ГА» - означало в давнину рух: но-га, доро-га, кар-га -згорблена жінка (та, що рухається до землі). До речі, від нашого «га» пішло англійське «до» (йти). Ци-га-ни - це постійний рух!

Але найбільш вражаюча назва птаха гагара. «Га-га-ра» - рух до сонця. Хто першим полетів до сонця? ГА-ГА-РІН!

Чому, я вважаю, потрібно прислухатися до мови наших предків? Тому що вони створили таку мову, яка допомагала їм чути Бога без посередників.

Арії були людьми природи. Вони жили на природі, як метелики, як птахи. Не воювали! У них не було кривавих жертвопринесень, не було рабовласництва. Вони вірили в єдиного і багатопроявного Бога. Ім'я цього Бога-творця - Род. Те, що він створив на землі, називалося при-род-ою. Те, що в результаті народилося - на-род-ом! А хто в Бога не вірив, вважався ви-род-ком. Виродком - що впав в пітьму.

З монологу Михайла Задорнова «Третє вухо»

примітка:

* В Українському Звичаї звернення «Ви» означало що ця людина є преставником роду (сім'ї), тобто звертаючись до неї - шло звернення до усіх представників її сім'ї, і тому означало множину.

Звернення до Бога (Богів) на «ти» обумовлено тим, що людина ототожнювала саму себе (як прояв бога) з конкретним божеством. Таким чином вона зверталась через себе до Всевишнього - його проявів.