Хоробрість, упевненість, честь, воля — характерні якості витязя. Для чоловіків-рідновірів ці якості є головними орієнтирами в житті, вони усвідомлено зрощують їх в собі. Рідні Боги — Сварог, Перун, Світовит, Ярило — є зразком цих якостей для людей. Поєднуючись з цими Богами, чоловіки наповнюються наснагою та воїнською доблестю, силою та мужністю. А честь для витязя — це мірило усього. Головне для слов'янина-рідновіра не втратити честь та зберегти її в чистоті. А як виховуються ці якості у християн? Ось як пише про це автор книги «Ніч Сварожа» .

Християнинові бути занадто сміливим не забороняється, головне щоб сміливість християнина не давала йому зробити які-небудь самостійні речі в християнстві. Біблія пронизана системою залякування людини богом і дияволом. Це робиться для того, щоб християнин не зробив що-небудь таке, не дозволене зверху. Він має бути сміливим лише тоді, коли виконує команди вищестоящих. Але їх сміливість межує з дурістю. Релігійний фанатизм - це властивість дурнів, відкрито нападаючих на усі інші релігії, не розуміючи і не бажаючи розуміти їх суть і свою нікчемність.

Залякування богом - немає сенсу, оскільки християнський бог є абсолютним добром. Навіщо його потрібно боятися? Залякування дияволом сенсу також не має, бо диявол по християнству знаходиться у владі бога. Усі діяння диявола, згідно з богослов'ям, робляться по потуранню бога. Але логіка в християнстві не головне. її просто немає. Головне - опертися на людський страх, роздути це почуття і зіграти на цьому.

Християнство - це релігія, що ґрунтується на страху. Точніше, це псевдорелігія. Насправді - це нагромадження дурощів, які, проте, грамотно подаються. Без страху християнство довго не протягне. Справжній християнин - страшний боягуз. Він боїться будь-якого інакомислення, будь-яких єретичних поглядів, "диявольської" спокуси. Боїться потрапити в пекло.

Християнство шляхом страху давить будь-яку вільну думку і робить людину розумово паралізованою, хоча вона і не усвідомлює своєї неповноцінності унаслідок тієї ж неповноцінності.

Абсолютно переважне число християн біблію не читають. Вони не в силах її освоїти. Вона складно написана. Занадто кострубата мова для простоти розуміння. А тлумачення та трактування богословів, ще більше заплутують свідомість віруючого християнина і не дають йому реальної картини світу і імпульсу до повноцінного і нормального життя тут, на Землі.

Християнин лякається людини, що має глибокі знання біблії і історії християнства. Здавалося б: а чого боятися? Ти ж освоїв цю "велику" релігію, духовно багатий. Бояться, сильно бояться. А якщо еталон "Христос - хороший" буде вибитий з безглуздої голови християнина? Лякаються, що після спілкування з гідним опонентом в їх головах виникне вакуум, повне спустошення. Бояться відчути себе повними дурнями, що вірили до цього в безглуздості. Нікому не хочеться відчути себе вичавленим лимоном. А боятися не слід було б.

Є відизм - система відичних (від слова "веда" -відати) знань, що йдуть від глибокої старовини. Нині вони поступово виходять на поверхню. Логічно відизм (Рідна Віра) не розбитий. Ніколи і ніким не розбитий і не буде розбитий! Для цього довелося б повністю знищити саму Природу!

Інтуїтивно християнин розуміє, що ніяких серйозних знань і переконань він не має. Розуміє, що в його голові не струнка і потужна система, а каша, заварена на висловлюваннях Ісуса, та біблейських безглуздих сюжетах, де тут написане одне, а через сторінку - абсолютно інше, таке, що суперечить першому.

Але християнинові здається, що це його провина в тому, що він як слід не освоїв це "багатство" і "потужну систему". Інші-то це освоїли, і йому не хочеться виглядати на їх фоні дурнем при спілкуванні. І йому важко зрозуміти, що відсутність потужної системи поглядів не його вина, а уся справа в цій "великій" релігії. І не може зрозуміти, що у інших така ж каша в голові.

Те, що християнська релігія - це інструмент для закабалення свідомості, знаходиться за межами усвідомлення цього самим християнином. Йому важко усвідомити, що цю антирелігію можна розкидати по шматочках логічними аргументами. Він навіть уявити не може, що його улюбленого Христа можна критикувати. Йому це страшно.

Страхи - головна причина усіх людських психокомплексів. Християнство умисне програмує за допомогою страху закомплексованих і невпевнених в собі людей.

Якщо Ви знайдете дійсно сміливу і відважну людину, героя епохи, то це хто завгодно, але не християнин. Упевнена людина може зробити в сто разів більше, ніж невпевнений. Християнство знижує і опускає душу людини, вихолощує силу духу і тіла, робить його слабким. Робить з нього раба, над яким стоїть і бог і земні рабовласники.

Чи виховує християнство пошану людини до самої себе? Ні! А може воно виховує людей, яким приємно, коли їх заслужено хвалять? Ні!

Ісус цілком ясно говорив: "Горе вам, коли усі люди говоритимуть про вас добре" (Лк., 6:26). Виявляється, щоб не приносити людині горе, потрібно говорити про неї всякі гидоти! Недаремно серед християн немало лихослівних пліткарів. Наклеп в християнстві гріхом не рахується (якщо тільки не на бога, зрозуміло).

Чи виховує християнство в людях волю до перемоги? Ні! Християнство культивує в людині обезволення, упокорювання, непротивлення злу, безсилля і неміч!

Але справедливість без сили - смішна! Ось цю просту істину християнство від людей завжди приховувало і приховує. Потрібно, викинувши християнство на смітник історії, встати і перемогти.