Рубрики газети:


Новини, події
Рідна Віра
Родознавство
Козацтво
Суспільство
Пізнай себе
Традиції, побут
Анекдоти
Байки
Прислів'я
Опитування
Альбоми
Різне


 Номери газети:



 Меню користувача





 Опитування



 Підписка на газету!


 Наші друзі:




 


Покон Рода


 Наша кнопка:

 Лічильник:




Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
 

Вистава «Урус-шайтан» виховує родолюбство

 Категорія: Характерне козацтво \ Переглянуто: 2341
 

В репертуарі Національного театру ім. Івана Франка в цьому сезоні з'явилась нова вистава про легендарного козака - «Байки про Сірка, кошового отамана, шеваль'є д'Артаньяна та турецького султана». Режисер-постановник, він же й автор п'єси та однойменного роману — заслужений діяч мистецтв України Ігор Афанасьєв.

За словами театральних критиків такого маштабного проекту в театрі не було ще з минулого століття. В виставі задіяні біля сотні акторів. У головних ролях народний артист України Володимир Нечепоренко (старший Сірко) та заслужений артист України Олександр Форманчук (молодий Сірко). Всі інші актори також, в основному, народні або заслужені. Зірковий акторський склад чудово передає характери героїв.


uploads/news/219/clip_image018.jpg

Вистава в дві дії показує глядачеві життя народного героя від його народження до самої смерті, і навіть відкриває завісу того, що відбувалося потім.

На виставу «Урус-шайтан» приходять різні глядачі. В травні її подивився віце-президент міжнародної федерації козацького бойового мистецтва «Триглав» Твердислав Філатов. Своїми враженнями про виставу сучасний козак-характерник поділився з читачами «Триглаву».


Актори дуже добре передали дух козацтва, братства козацького, дух традиції. Гарно обіграний епізод, пов'язаний з відомою українською народною піснею «їхали козаки із Дону до дому, підманули Галю, забрали з собою». Два молодих козака за­кохалися в одну дівчину. А вона і одному, й іншому відповідала взаємністю. Якось козаки через це погарячкували та взялись за шаблі, і почали один одного рубати. Кошовий припинив їхній поєдинок. А з Галею вчинив так, як співається в пісні -прив'язав за коси до сосни та й підпалив. Так, жорстоко! Але цей образ показує нам, що в Варні Витязів, в козацькому колі на першому місці стоїть не любов до жінки, а козацьке братство.


uploads/news/219/clip_image020.jpg

«Сумні були тоді пісні. А інших пісень і не було, бо такі були часи» - каже героїня в другій дії вистави, підсумовуючи епізод, коли кошовий отаман Сірко наказує порубати тих яничарів, яких він щойно виз­волив з турецького полону. Перед цим він запитав їх: «Хто хоче повернутись на Батьківщину, станьте по праву сторону, а хто хоче залишитись в Бахчисараї, станьте по ліву сторону». І багато чоловіків вияви­ли бажання залишитись, адже в них там вже були сім'ї, діти від татарських жінок, якісь нажиті статки. Сірко не простив тим, хто заради простого побутового достатку готові були йти знову в ярмо до турецького хана. Це одна з найсильніших сцен в виставі, вона показує, що любов до Бать­ківщини не повинна мати компромісів. Ко­зак не повинен жити так: моя сім'я і хата з краю, я нічого не знаю, мені все одно, що там робиться на Батьківщині, з народом і так далі. Патріотичний дух - це основа для козака.

Патріотизм - слово французького походження, в нашому слов'янському роді було слово родолюбство - рід свій любити. І треба виховувати це родолюбство змалку, щоб українцям не було все одно, що відбувається зараз в нашій державі, в нашому народі. Вистава «Урус-шайтан» своїми образами якраз найкращим чином ненав'язливо виховує глядача в напрямку родолюбства. Приємно було відмітити, що на виставу прийшло багато молоді.

Зараз багато людей цікавляться історією нашого народу, історією козацтва. Але не завжди в історії відображена правда, адже історію нашого народу навмисне спотворювали, щоб принизити його значимість. Навіть в цій чудовій виставі є деякі моменти, які не відповідають дійсності. Це те, що козаки на Січі постійно палили люльку, пили горілку, що проливали кров за Христа.

З приводу куріння і вживання алкоголю скажу, що насправді тютюн з'явився на Січі десь аж в кінці 17 сторіччя, а люльки як такі були ще в 14 і 15 сторіччях. Що ж козаки тоді курили і яким чином це від­бувалось? А цікавинка в тому, що перші люльки застосовувались, як інгалятори, говорячи сучасною мовою. Тобто в них не було того отвору, через який дим всмоктувався в легені. З її допомогою козак себе просто обкурював ароматичними травами, корисними для органів дихання. Ось чому, як доводять багато джерел, козаки не хворіли на запалення легенів, бронхіти та нежиті.

Так само з горілкою. Зараз знову відновлюють ніби образ козацтва. На Січі на Хортиці зараз будують музей і там стоїть ніби храм, вже не будемо говорити якої віри цей храм, але поряд з храмом - шинок. Це ж абсурд! В козацтві з його жорстким порядком, щоб шинок був прямо на Січі?! Якби на Січі воїни пили, гуляли, то вони були б постійно хворими! Але козаки, як відомо, були надзвичайно сильними, вони весь час тренувались, підтримуючи себе в бойовій формі.

Хто ж запровадив ці помилки? Є певні рівні війни. Найвищий з них - духовний, потім ідеологічний, потім йде економіч­ний, організаційний. Є ще один рівень війни - це хронологічний, або історичний, коли переписуються, підмінюються якісь поняття, образи і формується образ того, чого насправді не було. На «чорне» гово­риться, що це - «біле», а на «біле» гово­риться: «чорне». І коли нащадки захочуть щось знайти, відкопати в хронології, вони знаходять ці негативні образи. Комусь це вигідно.


Але, на щастя, є джерела, де можна знайти правду. Візьмемо, наприклад, указ Богдана Хмельницького козакам не палити християнські церкви і не вішати попів. Отже, якби козаки були переконаними християнами, навіщо їм потрібно було віддавати такі накази? Вони б і так не могли собі дозволити це робити! Відомий історичний факт, що перша церква на Січі з'явилась лише за часів Катерини II, а це вже на завершенні епохи козацтва на теренах України.

Є дуже хороші етапі Дана Береста, які пояснюють, якими ж насправді були козаки і в що вони вірили. Навіть подивіться на самі козацькі могили - на хрест, який, за­звичай, був кам'яним. Він рівносторонній, тобто це наш слов'янський символ сонця.

Візьмемо саме поняття «раб божий». Козак завжди був вільною людиною, він не міг себе називати рабом. З тюркської слово «козак» чи «косак» так і перекладається - «вільна людина». Тобто козак по факту не міг бути чиїмось рабом. Але на початку вистави чомусь піп з'являється, козаки йому цілують хреста, кланяються - такого не могло бути на Січі! Інакше б не було феномену характерників - бойових магів. Адже церква вважає ті надзвичайні вміння (наприклад, обертання, напускання мани) від диявола. Турки називали Сірка чортом - Урус-шайтан. Не могли попи благослов­ляти чорта! Це парадокс!

Так, Сірко мав віру, він молився і отримував Вишній захист - але від Рідних Богів. Так, він був православним, не християнином. Тоді було зовсім інше православ'я - наше слов'янське, первинне, яке означало Прав Славити - Славити Світ Вишніх Богів.

Варто відмітити, що в виставі дуже до­бре розкривається образ характерництва. Воно подається як лицарство, як володіння надприродними здібностями. Це спонукає молодь до вивчення цього питання. А коли вони почнуть це вивчати, то поступово прийдуть до того, що християнство і характерництво не сумісні поняття.

Я раджу всім слав'янам, рідновірам подивитись виставу «Урус-шайтан», яка з'явилась в репертуарі Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Щиро дякую за цю чудову і дуже потрібну в наш час роботу режисеру та автору п'єси І гору Афанасьєву, народному артисту України Володимиру Нечипоренку, художньому керівнику театру - Богданові Ступці та всім, хто приймав участь у створені вистави про легендарного укра­їнського героя Сірка!

Твердислав ФІЛАТОВ

 
Автор: admin 26.06.2011,
Версія для друку     

Комментарії

Немає коментаріїв
Логін: Гость
Повідомлення:
Підтвердження кода безпеки
Код безпеки:
Введіть код:*
 
 
Дозволяється та вітається передрук матеріалів
з посиланням на джерело.


http://gazeta.triglav.pro ® 2010
 

Передплата на газету.

Відновлення видання віснику Характерного козацтва - “ТРИГЛАВ”. Відтепер газета є щомісячна і може бути отримана через пошту. Підписатися на “ТРИГЛАВ” просто - завітати до найближчого поштового відділення та оформити підписку.
                   Підписний індекс газети "ТРИГЛАВ" 49069
Підписка в будь-який час - підписатися можно на номери на наступний місяць і до кінця року. Дивіться інформаційний лист №2 (вклеєна вкладка до «Каталогу видань України на 1 півріччя 2010 р.»).  Газета виходить українською мовою.
 
Сторінка згенерована за 0.0176 секунд та 9 запитів до бази даних за 0.00051 секунд
Copyright ©2007-2024 by Kasseler CMS. All rights reserved.