«Для витязя головне - чинити по справедливості»

Рідновір з Київської громади «Покон Роду» Ладомир Сердега під час Перунового свята в Києві став переможцем турніру, влаштованого серед козаків громади, і отримав титул Князь Перунового свята. На перший погляд це здається несподіваним, адже Ладомиру 42 роки, а в турнірі з ним змагались молоді сильні і спритні хлопці. Втім, це лише на перший погляд викликає здивування. Якщо ж придивитись уважніше до Ладомира, то можна помітити, що до пояса цього кремезного козака кріпиться невеликий ніж у піхвах. А в турнірі козаки змагалися саме в боях на ножах.

- Я з дитинства ось так ходжу з ножем, - пояснив Ладомир. - Стосовно ножа як зброї, в мене є вміння з ним поводитись.

Ладомир завжди займався фізичними вправами, різними видами спорту. І все йому було цікаво спробувати, в усьому

- досягнути результату. В його житті було захоплення футболом, боксом, греблею на байдарках. Коли навчався в технікумі, склав нормативи на звання кандидату в майстри спорту з легкої атлетики. В більш зрілому віці багато часу присвятив фітнесу - розвивав свої силові якості.

То ж, коли Ладомир під час турніру зняв вишиванку, його сильне тіло викликало захоплення навіть в чоловіків:

- Подивіться, який наш Ладомир сильний та гарний, -вигукували побратими витязя.

Попри це все Ладомир дуже скромна людина. Титул Князя він сприйняв як несподіванку. За складом темпераменту він інтроверт. А інтроверти часом здатні замикатись у собі. В якийсь момент життя, не самий простий, Ладомир замкнувся. Зараз він говорить про це, вже як той, що вийшов за межі ситуації, і здатен, оглядаючись назад, аналізувати свої вчинки з повною особистою відповідальністю. А тоді Ладомиру було дуже важко на душі і одиноко, часто він відчував відчай.

Хтось порадив Ладомиру почитати книжки Валерія Си-нельникова. Вони стали для Ладомира своєрідною ниткою Аріадни, яка вивела з тупика. Ладомир навіть поїхав на семінар Синельникова. І там вперше побачив книги Володимира та Лади Куровських. Він відразу придбав книгу «Родолад».

- Від людей, що приїхали на семінар, я дізнався, що є така організація Родове Вогнище, яка об'єднала людей, що сповідують Рідну Віру,

- розповів Ладомир. - Для мене було відкриттям, що навіть Валерій Синельников є рідновіром і пройшов обряд ім'янаречення у Володимира Куровського.

То ж як тільки Ладомир повернувся в Київ, перше, що він зробив

- відшукав громаду рідновірів «Покон Роду» і став брати участь в недільних Славленнях Рідних Богів на капищі Перуна разом з громадою.

- Хоч я ніколи раніше нічого не чув і не читав про відичні традиції наших предків, але відразу в мені щось відгукнулося з великою радістю, як на своє рідне, ніби я це давно знав, і ось, нарешті, пригадав, - сказав Ладомир. - Як тільки в Київ приїхав волхв Твердислав Філатов, я пройшов обряд ім'янаречення. Це було в кінці травня цього року.

Наступний крок, який зараз виношує Ладомир - це паломництво в Святомедоборський скит в Раштівці до духовних учителів волхвів батька Володимира та матінки Лади Куровських.

- Як почнуть будувати храм, я міг би взяти в цьому участь, - каже витязь. - Адже я хороший будівельник.

В душі Ладомира навіть зародилася думка про переселення в Святомедоборський скит. А для цього було б добре, щоб втілилася найголовніша мрія - зустріч своєї половинки.

Є у витязя ще одна мрія про... мотоцикл. Ну, звичайно, який витязь не мріє про доброго коня? Або як казав наш земляк Микола Гоголь, яка руська душа не любить швидкої їзди?

Безсумнівно, все це поступово втілиться в житті козака Ладомира. Адже він намітив собі гарні цілі, і в руках своїх міцно тримає чарівний «клубок Аріадни», який вже вивів його на вірний шлях. Це та нитка, яка зв'язує наше минуле і наше майбутнє, наших предків і наших нащадків, наш явний світ і світ Божественний, наше коріння і наші плоди, - це все можна назвати одним словом Рідна Віра!