Досить широкому загалу вже відомо, що у 2012 - 2015 р. людство має здійснити перехід до нової епохи.

Зокрема, це виходить із космоархеологічної концепції М.Чмихова ("Від яйця-райця до ідеї спасителя", «Либідь», Київ, 2001), широко висвітлювалось у виданнях Родового Вогнища ("Родове Вогнище" № 1 2004, стор.47, "Вера Предков" № 4 2009, стор.2), підтверджується календарем Майя, іншими джерелами та обговорюється в ЗМІ під рубриками на кшталт «Непізнаний Світ».

І начебто, на підтвердження існування паралельних світів - живе наша держава, абсолютно у паралельному світі, де ні від офіційної науки, ні від державних посадовців будь-якого рівня не почуєш, яким же чином має бути збережений в цих умовах наш споконвічний рід.

Натомість, основна проблема, яка хвилює наших посадовців у періоди між виборами, - це Євро-2012. Щоправда з уст провідників пануючої у державі християнської ідеології щоразу чуємо про «кінець світу» та «страшний суд».

Дивного в цьому нічого немає, оскільки тисячу років тому початок темної доби відзначився початком християнізації Русі, про завершення якої можна зазначати десь у позаминулому столітті. На щастя світоглядні засади Віри Предків незнищенні і наразі виступають саме тією рятівною соломинкою, яка уможливлює перехід до нової епохи русинів-українців та усіх слав'янських родів, що має вирішальне значен-ня для усього роду земного.

Впровадження християнства невипадково випало на той час, коли вплив волхвів-відаючих на витязів-князів почав зменшуватись, збагачення останніх та нестримне прагнення нових перемог всіляко цьому сприяли. На той час у Візантії такий хід речей набув вже реального втілення: патріарх був наставлений імператором, корився імператору. Це приваблювало князя Володимира, що прагнув одноосібної влади. Ігноруючи поради волхвів, не хотів знати, що прийнявши чужу віру, отримає чужу духовну владу над собою та покладе початок занепаду Русі.

З цього часу, протягом тисячі років, руйнуються родові звичаї, особливої сили набувають громадянські війни (за сучасною термінологією), що послаблюють державу перед зовнішніми ворогами і врешті решт призводять до втрати державності як такої. Спочатку самознищення відбувається в «боротьбі за віру христову», потім з'являються різні християнські церкви і боротьба вже точиться між різними християнськими конфесіями.

Свідченням жорсткої боротьби народу за Рідне Православіє якраз і є той факт, що 599 років тому християнська ортодоксальна церква вимушена була абсолютно безпідставно присвоїти собі назву «православна», 422 роки вони називали себе виключно правовірними. І смішно і гірко слухати сучасних «святійших патріархів», які пояснюють людям, що «православіє» - то «правильне служіння Богові».

Наразі ми маємо в Україні п'ять християнських конфесій, три з яких називають себе православними, причому переважна більшість християнських громад підпорядкована Московському патріархату або Папі Римському. Ми тут не говоримо навіть про численні християнські секти, які мають духовні центри за кордоном.

Відхід від рідного світогляду перетворює русина на покірного раба, що в поєднанні з характерним менталітетом породжує «мояхатаскраєнків». У русинів відібрали віру-віду в безсмертність душі, віру про перевтілення у своєму роді, що тягне за собою страх перед смертю та втрату сенсу земного життя як такого. Якщо раніше князь обирався на віче (зібрання відаючих-мудреців), то за християнськими принципами «будь-яка влада від Бога» - цю високу посаду міг обійняти не найкращий витязь, а той, кого освятить на правління християнська церква. То ж, маємо наразі: безлад у суспільстві, деградацію моралі та абсолютну неспроможність до самоорганізації суспільства.

Поглянемо, на чому ж тримається християнська ідеологія, піднесена до рівня державної, всупереч Конституції України.

Сотворення Світу. «Спочатку Бог створив Небо та землю. А земля та була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло. І побачив Бог світло, що добре воно, - і Бог відділив світло від темряви. І Бог назвав світло: «День», а темряву: «Ніч» І був вечір, і був ранок, - день перший....» (Буття, гл.1, ст.,1-5).

На другий день Бог учинив твердь небесну «між водою й водою». На третій день з води, «що під твердю вона», Бог виділив суходіл та покрив його рослинністю. На четвертий день «сказав Бог: «Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками. І нехай вони стануть на тверді небесній світилами, щоб світити над землею». І сталося так. І вчинив Бог обидва світила великі, - світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб керувало ніччю, такожзорі. І Богумістив їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею, і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділювали світло від темряви» (Буття, гл. 1, ст. 14-18).

У святій книзі нічого не говориться про самого Бога, але з тексту чітко видно, що досконалий творець із самого початку свого творення плутає причину з наслідком. Спочатку твориться небо та земля, потім з'являється світло, яке після своєї появи відділяється від пітьми, утворюючи день і ніч, і тільки на четвертий день черга доходить до творення небесних світил для відділення дня від ночі. Оскільки авторам книги Буття не було відомо про вплив зірок на земне життя, то в тексті просто фіксується факт їх існування без коментарів.

На п'ятий день Бог творить живі істоти, а саме: «риби великі і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її» (Бутя, гл.1, ст.21). Нарешті на шостий день «сказав Бог: «нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її». І сталося так. І вчинив Бог земну звірину за родом її, і худобу за родом її, і все земне плазуюче за родом його». після чого «Богна Свій образ людину створив, на образ Божий її Він витворив, як чоловіка і жінку створив їх» (Буття. Гл. 1 ст.23-25, 27).

З викладеного видно, що не всі Божі творіння є живими та одухотвореними, з самого початку все роз'єднане, створений світ виглядає якимось обмеженим, і «звізди на тверді небесній» ніяким чином не пов'язані з денним та нічним світилами та не зрозуміло їх значення для створенного світу. Не можливо не подивуватися наскільки точніше, природніше оспівується світотворення в наших давніх колядках.

Ще задовго до того, коли писалися християнські святі писання, наші предки мали досить цілісне уявлення про всесвіт, про циклічність його розвитку, про місце у всесвіті нашої сонячної системи (писанки), про вплив на неї зірок.

Цьому є й матеріальні свідчення, як то давня (20 тис. років) обсерваторія, відома як археологічна пам'ятка «Кам'яна могила» під Мелітополем. Маємо Трипільські поселення (IVthc. до н.е.) із святилищами в центральній частині та триповерховими будинками. У 1899р. біля села Ромашки на Київщині археологи знайшли глек, на якому Б. Рибаков розшифрував написи про новорічні обряди, сонячні веснянки, урочисті свята Купала, час блискавок. Визначені пори року, час дощів та час літнього сонцестояння. Визначено, що цей глек був зроблений у 350р. (в часи заснування Константинополя).

Повертаючись до християнських святих писань подивимось, як складалися стосунки Бога з його найвищим творінням - людиною, але про це вже в наступному номері газети.