Як спостерігачі за розвитком державотворення і останніми політичними рішеннями, усі ми можемо побачити, що незалежність України - під загрозою. Сьогодні існує реальна можливість поглинення (чи то захоплення?) нашої країни Росією та створення з останньої — імперії. Тож, давайте разом не заангажовано порозмірковуемо над цим явищем.

Здавна слов'яни мають звичай до крайового об'єднання, відкидаючи імперські державні форми. Починаючи з 61 ст. (6 ст. хр. ери) іноземні літописці повідомляють про існування кількох Славій (слов'янських держав) в різних частинах Європи: на Балканах (Берзитія, Драгуві-тія), в Центральній Європі (Само), в східних і західних слов'ян (Антське царство, Склавінія). Одночасно, ці автори як один пишуть проте, що анти, склавини, венети, серби, хорвати - є одним народом, говорять однією мовою (близькими діалектами, говірками), спільно ведуть війни проти своїх ворогів та укладають мир. Отже, зауважимо - народ один, а держав декілька, але усі вони єдиним фронтом захищають спільні інтереси!

Існування кількох слов'янських держав - це запорука свободи багатьох славянсь-ких родів та убезпечення від узурпації влади якимось одним родом чи групою. Це явний прояв кону про єдність і багато-проявність світу. Бо, маючи різні держави, слов'яни трималися родової єдности, разом несучи віду в світ та обороняючись від чужинців. Це можна зрозуміти на елементарному прикладі: у селі живе рід Петренків, сімей зо тридцять, усі брати та сестри і загалом родичі, але кожного своє подвір'я і нікому в голову не приходить його об'єднувати!

Головне, що повинен здійснити славянин сьогодні - це прибрати кордони між нашими родами в серцях і всіма силами наповнювати свою державу Слов'янським Духом. Взаємини між слов'янами не завжди були мирними, траплялося таке, що поставав брат на брата, лилася кров родовичів. Не здійснивши переоцінки таких подій минулого, марно сподіватися на духовну єдність і порозуміння. Славянам потрібне саме порозуміння, а не компроміс, до якого закликають політики. Адже компроміс - це стан, коли кожен залишається при своїх інтересах і спільної мети не має.

Славянський рух (Рідна Православна Віра) є об'єднанням державницьким. Ми підтримуємо всі благі починання усіх наших держав (України, Росії, Польщі, Чехії, Білорусі та інших), особливо в напрямку відродження духовної культури, народних звичаїв та налагодження братерських стосунків міжслов'янськими країнами.

Одночасно ми бачимо і відмічаємо напрямки в політиці більшості нинішніх керманичів, які несуть шкоду Слов'янському народу. Зокрема, це: суспільний безлад, злиденність основної частини народу та заможність купки багатіїв; падіння рівня освіченості слов'ян; нехтування звичаєвими нормами виховання молоді; споювання народу та байдужість до проповідування тілесної і духовної розпусти через ЗМІ; поклоніння чужій духовності та замовчування багатющої Відичної культури слов'ян; утиск Слов'янської Віри та нехтування правами рідновірів.

Тому, вогнищани вважають за потрібне правовим шляхом змінити ситуацію в славянських країнах. Ці зміни повинні буди здійснені самим народом і тільки в конституційних межах. Ми виступаємо категорично проти поглинення якоюсь слов'янською країною (Росією, Польщею чи Україною) інших, менших за територією чи народонаселенням країн. Всякі імперські зазіхання чи підбурення сепаратизму в наших державах ми розцінюємо, як намагання посіяти розбрат і ворожнечу всередині єдиного Слов'янського народу. Існування державної України, Білорусі, Словаччини та інших слов'янських країн є природнім бажанням родів до крайового єднання, до самостійного будування долі на власній землі. Тому, всілякий панславізм чи слов'янофільство, в розумінні позбавлення хоча б якихось славянських родів державності - ми розглядаємо як шкідливі ідеології і усіляко засуджуємо їх.

Найголовнішими завданнями славян в своїх країнах ми бачимо: зміну системи влади. Замість існуючих трьох гілок, повинні діяти п'ять: духовна (концептуальна), світоглядна (ідеологічна), законодавча, виконавча та судова. В Україні, окрім того, повинна бути проведена адміністративна реформа, замість 4-рівневої сходоверші (місцева громада - районний центр - обласний центр - республіканський центр), має бути створена 3-рівнева (місцева громада - крайовий город - столичний город). Найкращою формою правління вважаємо Родову Державу, на чолі якої стоїть виборний Князь (Гетьман). Виборче право мають славяни, що народили та виховують (чи взяли на виховання і утримання) дітей. Відмова від виконання батьківських обов'язків тягне за собою позбавлення виборчого права. Земля знаходиться у власності корінного народу (слов'ян) і не може бути предметом торгівлі, безпосереднє володіння землею здійснює той хто її обробляє, облагороджує чи доглядає.

Цілеспрямована політика спрямована на повернення славян на землю, надання пільг для сільських громад влаштованих за принципом самоорганізації та екологічності виробництва. Особлива увага має бути приділена культивуванню через ЗМІ звичаю багатодітності та родинності, як основи державності.

Висновок:

Слов'янство - це духовна, світоглядна, генетична та мовна спільність родів, що створили більш як десяток країн Європи і проживають у них. Родове Вогнище Рідної Православної Віри є духовним об'єднанням Славян, яка з повагою і шаною ставиться до законно встановлених урядів слов'янських країн. Всі добрі починання державотворців, що посилюють братерство, духовність і суспільну справедливість, благословенні слов'янськими Волхвами. Всілякий імперіалізм та внутрішній сепаратизм є загрозою до відновлення духовної єдності Слов'янського Народу.