Триглав

Віче — арійська традиція народовладдя

Майже кожен телеканал під час виборів показує волевиявлення в якомусь глухому селі. Стара хвора бабуся кидає бюлетень в скриньку для голосування, яку їй принесли додому. Вона каже, що не дивиться телебачення, бо не має телевізора. Газетами не цікавиться, в політиці не розбирається. Але голосує. Причому її голос має таку ж саму вартість, які голос кожного читача цієї статті.


uploads/news/198/clip_image006.jpg

Очевидно, що владна верхівка створила цю потворну систему голосування лише для того, щоб не допустити реального народовладдя. Річ у тім, що виборна система ефективна лише в громадах, тобто там, де відповідальні люди обирають кращих зі своїх співгромадян, яких вони особисто знають. Відповідальність виборців і їх добра поінформованість про виборних - ось два ключові положення реального народовладдя. Саме на них трималась самоорганізація і шумерських міст, і античних полісів, і українських вічових громад.

З поінформованістю все зрозуміло: для виконання цієї умови достатньо, щоб люди разом працювали (належали до однієї громади) або просто були добре поінформовані про особисті якості лідера (наприклад, президента) та результати його діяльності.

Але як забезпечити відповідальність виборців? Конкретніше, який треба ввести виборчий ценз для формування групи відповідальних виборців? Ця проблема вирішувалася нашими предками дуже просто і природно. Відповідь захована в самому слові «віче», що буквально перекладається як «зібрання вітців». Тобто, згідно з українською традицією, в голосуванні брали участь лише вітці - одружені чоловіки, що мали дітей.

Іншими словами, право голосу мали лише голови родин, які володіли життєвим досвідом і несли найбільшу відповідальність за долю своїх близьких. Такий виборчий ценз відсікав від прийняття рішення як недосвідчену молодь, так і недієздатних стариків, а також утриманців, психічно хворих, соціально неадаптованих осіб.

Виходячи з багатотисячолітньої життєвої мудрості українського народу, в новій Україні (державі Третього Гетьманату) доцільно запровадити таку конституційну норму:

«Суб'єктом виборчого права є українська сім'я. Мінімальна сім'я складається з чоловіка та жінки, що перебувають в законному шлюбі, та їхньої неповнолітньої дитини».

Молода людина, яка хоче брати участь в політичному процесі, повинна спочатку створити законну сім'ю і народити дитину. Факт виховання неповнолітньої дитини свідчить на користь спроможності сім'ї дати собі лад. Відповідно, така сім'я має право впливати на лад у державі.

А як з батьками, в яких усі діти досягнули повноліття? Як вони можуть брати участь в політичному процесі? Якщо вони є носіями життєвої мудрості й авторитету, то впливатимуть на своїх дітей та інших співгромадян методом переконання. Якщо ж цього авторитету вже немає, то краще відпочити від політики і покластися на волю молодих. А вони вже будуть діяти так, як їх виховали батьки.



За такого підходу в державі досягається не лише значно компетентніше голосування, але й стимулюється збереження природної основи життя. Соціально активні батьки заохочуються народжувати і правильно виховувати дітей, а повнолітні молоді люди - створювати нові законні сім'ї.

Запропонована система підвищення якості виборців є природною, а тому максимально простою. Вона не передбачає виборчий ценз у вигляді штучних обмежень за віком, формальною освітою чи майновим статком. Головний критерій політичної компетентності виборця - це його життєва компетентність. Вона виражається в здатності створити сім'ю, народити дітей і забезпечити їм розвиток.

На фото:

Сучасне Віче - представники Родового Вогнища РПВ обговорюють подальші напрямки розвитку духовної організації.

 


Сайт: Триглав
Автор: admin
Ссилка: http://gazeta.triglav.pro/index.php?module=news&do=more&id=198