Триглав

Гімнастика душі

Володимир Шахіджанян — психолог, журналіст, викладач факультету журналістики МДУ, автор книг "1001 питання про ЦЕ", "Вчимося говорити публічно", автор популярної комп'ютерної програми "Соло на клавіатурі".


Він також розробив «Гімнастику душі» психологічні вправи, які дають розвиток думки, відчуття свого «Я», уміння зробити себе кращими, досягти успіху в житті, ладнати з батьками, розуміти дітей, не сперечатися, не конфліктувати з начальниками, вірити у своє «Я» і рухатися вперед. Пропонуємо читачам «Триглаву» деякі з цих вправ.

Мрія стане реальністю!


uploads/news/216/clip_image012.jpg

Ми увесь час хочемо чогось досяг­ти: хорошої зарплати, хорошої квартири, хороших дітей, розуміння у начальства і хочемо, щоб наші мрії стали реальністю, але не у всіх це виходить. З будь-якої мрії можна зробити реальність, якщо правиль­но розставити вітрила! Що це означає "правильно розставити вітрила"? Це люди, які вам допомагають, план - необхідно його скласти для того, щоб виконати вашу мрію. Що ви хочете? Досягти визнання в професії, може поліпшити свою працю, робочий день правильно організувати, ви хочете знайти свою любов? Чудово! Але це неможливо зробити, якщо ви не вихо­дитимете зі своєї кімнати. Якщо постійно: робота-дім, робота-дім - ви не почнете звертати увагу на інших людей.

Пам'ятаю один молодий чоловік мені увесь час скаржився: "Мені вже ЗО років, а я не можу знайти свою кохану". Я йому порадив: «Що ви любите? Театр? Пре­красно, беріть два квитки в театр, станьте біля входу, дивіться, яка з дівчат шукає зайвий квиточок, мріє потрапити в театр. А він у вас є, зайвий квиток, і ви йдете з нею в театр. А про що вистава ви вже зна­єте - розкажіть їй про п'єсу, про акторів. У антракті ваша розповідь про акторів її уразить, ваша думка про виставу її здивує, і ви підете ще раз і ще раз в театр і, мож­ливо, так і знайдете свою любов».

Будь-яку мрію можна перетворити на реальність, якщо правильно розставити вітрила! Розставляйте вітрила і нехай дме попутний вітер!

Чотири "потрібно"

Пам'ятаєте, в школі вам говорили учителі: "працюй над собою"? Виявляєть­ся, це набагато складніше, ніж сидіти за комп'ютером, працювати за верстатом, копати, будувати. Навчити фізичним діям легше, ніж навчити людину ставати кра­щою, щоб її життя було цікавіше, радісні­ше, приємніше.

Лессинг говорив: "найповільніша лю­дина, якщо вона тільки не втрачає із виду мети, йде швидше, ніж той, хто блукає безцільно". А яка ваша мета, ви її знаєте?

Умійте насолоджуватися життям і вті­лювати чотири "потрібно".

1. Потрібно знати заради чого ви жи­вете, яке ваше призначення.

2. Потрібно уміти професійно працю­вати, із захопленням вчитися, стати про­фесіоналом.

3. Потрібно бажати. Піднімайте план­ку якомога вище! Інша справа, якого рівня ви досягнете, але планка має бути завжди високою. "Я хочу" - нехай це буде в кар'єрному плані, в інтелектуальному плані, в творчості. Але планку піднімайте високо, тоді відбуватиметься ваше творче зростання;

4. Потрібно діяти. Щодня план! Якщо ти за добу не зробив жодної доброї справи - день прожитий марно! Ти - людина, і тому повинен знати, чим займатимешся завтра, на що витратиш час, наскільки ти зможеш ущільнити цей час, чи знайдеш можливість для відпочинку?

Складіть цей список ваших бажань. А далі від них - що необхідно зробити для втілювання бажань в реальність. Прожи­віть так тиждень і світ стане трохи кращим, тому що станете трохи кращими ви.

Полюбити себе!

Це важливо - зрозуміти себе, упізна­ти себе, допомогти собі.

Найголовніший ворог людини - сама людина. І тільки ми здатні самі зробити своє життя кращим. І найголовніше тут

- полюбити себе. А більшість людей, на жаль, не люблять і не хочуть любити себе.

Згадайте, як ви прокидаєтесь вранці - квапитеся, нервуєте, кудись біжите і хапаєтеся за тисячу справ. Де вже тут по­думати про себе, про свою душу про чле­нів вашої сім'ї, про дітей, про батьків, про близьких людей, про колег? Та ні, якщо і думаємо, то про начальника, який вічно нами невдоволений або ми невдоволені ним. Якщо і думаємо, то про дітей, яким потрібно щось робити, робити... А про себе? Ви хочете, щоб вас шанували і ро­зуміли інші? Так почніть із себе.


Станьте перед дзеркалом, подивіться на себе уважно і скажіть: «Я хороший, я чудовий, я унікальний!» І це правда. І тільки тоді, коли ви полюбите себе, до вас потягнуться інші люди, тому що з вами цікаво, ви любите себе, ви шануєте себе, ви хочете стати кращим, ви висипаєтеся, ви стежите за собою, ви подобаєтеся собі.

Якщо людина не подобається собі, яка вона? Похмура, заклопотана, серди­та. А якщо подобається? «Ой, я хороший, я чудовий, зі мною буде цікаво іншим, я себе люблю!» Люди, які люблять себе, притягують інших, і починається спілкування. На жаль, у більшості це не так, вони невдоволені життям і навіть хочуть піти з життя, і ніяк не можуть зрозуміти, що найстрашніше - їхня самотність. На­одинці, начебто, можна себе зрозуміти, а насправді ти йдеш у свої проблеми і живеш все гірше і гірше. Людина - істота соціальна, їй обов'язково потрібно, щоб хтось підкорявся їй, а комусь підкорялась і вона. Подумайте, що ви хочете самі для себе зробити, яке влаштувати свято, як виглядати, як одягнутися, як посміхну­тися? Може вам варто розправити плечі, трохи вище підняти голову і посміхнутися? Я сподіваюся, що у вас це вийде!

Любити, відчувати, зачаровуватися!

Я скажу вам банальність, загальнові­домі речі. Але якщо б ми могли по-серйозному віднестися до цих банальних речей, освоїти їх і діяти, життя стало б кращим у всіх нас.

Треба бути ввічливим. Банально? Але чомусь більшість людей, на жаль, забу­вають про ввічливість. Безтактність, хам­ство, нечесність, брехня, неакуратність, відсутність пунктуальності...

Але є великі здібності: любити, відчувати, зачаровуватися!


Любити. Коли любиш - серце, б'ється частіше, трохи піднімається тиск, в очах блиск, все йде на задній план, ти закоха­ний. СМС-повідомлення отримане, тут же - відповідь, телефонний дзвінок, особиста зустріч. Закохані не спізнюються, закохані дійсно на крилах летять один до одного. Взаємопроникнення, розуміння, весь світ окремо від них, від закоханих. Це якщо любить він і вона. Любов завжди взаємна. Але ж можна і треба любити матір, сина, дочку, любити і шанувати друзів, любити справу, якою ти зайнятий і любити життя.

А почуття? Є люди, які зашорені: робота-дім, дім-робота, транспорт, між роботою і домом, телевізор і все. А чим вони зачаровуються? Хтось любить собак, кішок і вони у нього удома. Він піклуєть­ся про них. Хтось готовий зачаровуватися красою, живописом, природою, театрами, кіно, хорошою книгою і, нарешті, відчувати життя, відчувати інших людей, відчувати власну потрібність, корисність, відчувати і шанувати себе.

Пошана до себе застерігає людину від багатьох поганих вчинків. Якщо я себе ша­ную, чи можу я обдурити іншого? Якщо я себе шаную, чи можу я зухвало відповісти синові, дочці, дружині, чоловікові, брато­ві, колезі? Якщо я себе шаную, чи можу я жити в бруді і бути неохайним? Якщо я себе шаную, чи буду я спізнюватися на ті або інші особисті або ділові зустрічі? Звичайно, ні. Я ж себе шаную. Подумай­те на цю тему: любити, відчувати, зача­ровуватися. Кого ви любите? Чим готові зачаровуватися? Як ви розвиваєте свою емоційну сферу?

На крилах любові

Любов - це крила, любов - це радість, любов - це трохи підвищений ар­теріальний тиск і серцебиття, любов - це пелена на очах, ти бачиш усе в прекрасно­му світлі, усі кольори прекрасні, тому що ти любиш або тому, що тебе люблять. Усі люди хочуть любові, але далеко не усі її знаходять.

Любов - це завжди взаємне підтвер­дження один одного, взаємне проникнен­ня. Любов - це можливість народити нову людину в любові. Народжені в любові як правило щасливі люди, їх люблять.

Однак час має таку властивість: він зміцнює дружбу, але нерідко послабляє любов, а ми про це забуваємо. Любов - це вогнище, в яке, якщо ви хочете, щоб воно не згасло, увесь час потрібно підкидати дрівець: почуття, новизну, ори­гінальність, відсутність стандартності і банальності. Потрібно захоплюватися один одним (тільки для цього і привід потрібно давати), потрібно уміти прощати, і розви­вати один одного. Тоді і любов росте.

Ларошфуко говорив: "Ніяка удава­ність не допоможе довго приховувати лю­бов, коли вона є, або зображувати, коли її немає". Я усім бажаю любові - взаємної любові, яка збагачує кожного з нас. Не втомимося її шукати і знайдемо!

Не кваптеся жити

Як зрозуміти себе, як зрозуміти це життя? Дуже просто. Спробуйте жити непоспішаючи. Згадайте, як ви прово­дите свій день? Вам завжди не вистачає часу. Вам з дитинства говорили "поквапся жити, не встигнеш, тобі вже п'ять років, швидше вчися, краще працюй, швидше туди, швидше сюди, швидше до рідних, до родичів, до друзів, до начальників, на нараду, швидше в кіно, швидше на побачення". Усе швидко. Так не можна жити! Життя коротке. "Потерпи трішки", - сказав один гуморист. Але якщо життя коротке, навіщо ж його проживати швидко-швидко? Життям потрібно насолоджуватися, а це можна робити, якщо не поспішаєш. Усе спокійно, усе рівно, з розумінням і з відчуттям свята цього життя.

Років п'ятнадцять тому була така приказка, майже анекдот: "Ніколи не потрібно квапитися за автобусом, жінкою і новою модою. Чому? А тому що за ними увесь час з'являються нові". І це правильно, не потрібно поспішати. Життя коротке, і якщо його відчути, то все буде добре.

Наша головна помилка - усе погане ми розтягуємо, ну, скажімо, комусь потріб­но мити посуд, студентові писати курсову

- він увесь час відкладає і відкладає. А усе добре, хороше, те, що нам подобається, ми робимо дуже швидко - цікава книжка, інтимні стосунки, смачне тістечко - раз, з'їли і усе. А потрібно чинити навпаки: усе погане прагнути зробити якнайшвидше - зробив і, як говориться, з плечей геть! А усе хороше розтягувати, не квапитися.


Подивіться, як ви розмовляєте з ці­кавими людьми - перебиваєте їх або не поспішаючи ведете бесіду? Як ви читаєте цікаву книжку - проковтуєте або вчитуєтеся? Як ви йдете на прогулянку - швидко-швидко, або відчуваючи повітря, розуміючи оточення, помічаючи дерева, сонце, траву. Чи ви відчуваєте життя?

Життя стане кращим, ви швидше до­сягнете успіху і самі станете кращим, не поспішаючи.

Уникайте суперечок

"В спорі народжується істина" - Сократу приписують ці слова. Нічого подіб­ного, усе навпаки - в спорі народжується війна, в спорі народжується конфлікт. Ой, як багато бід приносять ці вічні спори! Це моя територія, ні, моя, ні, моя - бах, уби­ли одну людину. Ви у нас одного, а ми у вас двох, ви у нас двох, ми у вас чотирьох, ви чотирьох... Війна! Страшно!

Скільки через суперечки буває непо­розумінь. В спорі не народжується істина. Мало того, я знаю людей, які вічно, завжди з усім не згодні і постійно сперечаються, про що б ти не говорив. Ой, як втомлюєшся від цих суперечок!

Як бути? Не сперечатися, відійти від суперечки. Інша справа відстоювати свою думку, висловити її, не відмовлятися, про­довжувати висловлювати навіть якщо ба­гато людей вас не розуміють. Спробуйте її розповісти трохи по іншому, детальніше, з доказами, аргументувати свої положен­ня. Це потрібно. Вислуховувати різні точки зору - це не суперечка, це дискусія, це зіставлення, це пошук рішення для тієї або іншої проблеми. Але сперечатися через дурниці - даремно витрачати час і нерви.

Подумайте на цю тему, прислухайтеся до розмов своїх колег на роботі - скільки часу вони даремно витрачають на порожні нікому не потрібні суперечки. Виявіть мудрість: геть суперечки! Здоровою є ви­хованість.

Життя - це рух

Як тільки народилася людина, вона відразу починає ручками, ніжками, голів­кою ворушити. Сили ще немає, а кричить в усе горло "я живий, я явився!" Дитинча сповивають, а воно себе хоче розкрити і обов'язково рухатися. А як тільки ми стаємо дорослими, ми забуваємо про те, що життя - це рух.

Нам лінь взимку зайвий раз пройти пішки по засніженому парку і просто по вулиці. Ми починаємо бігати ранками і тут же кидаємо. Ми записуємося в плавальний басейн і через тиждень-два в нас пропадає запал і ми кидаємо. Ми проки­даємося уранці, "ой, не хочеться йти на роботу", і встаємо ліниво, а немає щоб зробити невелику зарядку. Ми біжимо до автобуса замість того, щоб пройти дві-три зайвих зупинки. Ми спускаємося і підніма­ємося на ліфті, хоча можемо піднятися і спуститися і по сходах.

Людина якщо проходить в день годину пішки, проживає на рік, на два обов'язково більше. А якщо вона щодня в середньому пів години грає в теніс, у футбол, у волейбол, займається бігом - вона проживе на 5-6 років більше.

Ми мало рухаємося, гіподинамія нас губить. Рух - це шлях вперед, це шлях до поліпшення власного "Я". Заведіть собаку, гуляйте з ним, водіть на прогулянку дітей. Більше ходіть пішки. На дачі бігайте, стри­байте, грайте у волейбол. Ранок з рухом і увечері, якщо є можливість, спокійна, рів­на прогулянка перед сном.

Подивіться, скільки годин ви рухалися сьогодні, а скільки сиділи? Розподіліть свій час так, щоб 50% часу сидіти, лежати, 50% - рухатися активно. І тоді життя ваше стане кращим.

Володимир ШАХІДЖАНЯН


Сайт: Триглав
Автор: admin
Ссилка: http://gazeta.triglav.pro/index.php?module=news&do=more&id=216