Триглав

Підміна понять або змова проти Предків?

Коли пересічна людина, далека від розуміння традиції, вперше зіштовхується зі славянським відичним віровченням про Праву, їй важко розібратися у його філософській структурі, яка потребує глибокого розуміння світу й оточуючої дійсності.


uploads/news/25/clip_image020.jpg

Це виникає внаслідок того, що в основі теологічних уявлень сучасних рідновірів лежить дещо відмінне від звичайного (іудейсько-християнського) філософсько-світоглядове розуміння триєдності світобудови.


Воно втілене у національний символ, триєдиний образ - Триглав (трисуття, тризуб), динамічну систему взаємодії трьох сил чи двох, які об'єднуються у третю (посередника).


Сили трактуються у найширшому розумінні цього слова: головною властивістю першої сили (Яв) є творення новизни, чи породження буття. Головною властивістю другої сили (Нав ) є руйнування, смерть чи небуття. Третя сила (Прав) володіє властивістю синтезу, об'єднання і рівноваги та збереження.


Ці сили можна побачити на прикладі образа статуї Збруцького Світовида, найбільш повної з усіх статуй слов'янських божеств, що дійшли до нас. Чітко проглядається трьохярусність статуї, що відображає троїстість світу в уявленні слов'ян. У нижньому ярусі відображена Нав - нижній світ, що залишив своє ім'я в російській мові: навьяк - мрець. В українській мові навіжений - одержимий, тобто той що знаходиться під впливом Нави.


Однак, Нав не царство зла - це смерть, що передує життю, як непроросле зерно. Зображену фігуру прийнято вважати Велесом, богом підземного царства та імовірніше за все, що це душі померлих предків, які підтримують людей зі свого нового житла - Нави. У середньому ярусі відображений світ людей - Ява, багато представлений у мовах усіх слов'янських народів: явний, наяву, виявити, з'явитися, там зображені людські фігурки. І нарешті у верхньому ярусі - Прав - світ небесних


Богів (правити, правильний, правий), світ, де знаходиться той, кому власне і присвячена статуя: Бог що керує і небом, і людьми на землі, і душами померлих у підземному світі.

Розглядаючи слов'янське віровідан-ня, невігласи часто роблять спробу чітко розписати функції Рідним Богам, як це зроблено з пізньою грецькою міфологією. Однак, слід пам'ятати, що слов'янська релігія (Рідна Православна Віра) є спадкоємницею праведичної традиції. А у відизмі, чим древніші гімни, тим ясніше проглядається єдність множинних проявів Єдиного Бога, яка добре описана Ю.Миролюбовим і знайшла своє відображення, яку Велесо-вій Книзі ("...Святовит і Перун є в той же час і Сварог...").

У відичних книгах Вишну і Кришна динамічно міняються місцями в межах однієї сторінки. Справа ускладнюється ще й тим, що множинність імен слов'янських богів вносить плутанину в спроби відтворення світогляду слов'ян. Це пов'язано з тим, що справжні імена Богів є таємницею і за-боронені у вжитку серед багатьох народів (не кожен християнин, наприклад, знає, що й Ієгова, і Саваоф - лише епітети бога Зллахи), а відомі лише їх прозвища-хейти. Наприклад Перун - стріла, Велес - волосатий (варіант: володар волів), Даждьбог - бог, що дає, (а не бог дощу, як багато хто думає) іт.д..


Як філософська категорія, Триглав знайшов своє відображення в міфологічному мисленні усіх індоєвропейців, спрямованому на безмежне самовдосконалення людини, що ми іменуємо рідновірством (чи традиціоналізмом). Трійки типу Яв-Прав-Нав, чи Білобог-Род-Чорнобог - це один із багатьох варіантів Триглавів, побудованих як і знаменита Гегелівська тріада "Теза" -" Си нтез" - "Антитеза".


В індійському напрямі традиціоналізму безпосереднім синонімом Триглава виступає Трилока. Збереглося зображення Локі-Пуруші - древньоіндійского образу Всесвіту у вигляді людської істоти з жіночим обличчям. У ньому, подібно до Світовида, чітко проглядається триподільність: нижня частина тіла відповідає підземному світу (семи підземним сферам), середня частина тіла - земному світу, верхня частина тіла - це десять небесних сфер. У вченні йогів про чакри, саме три ядра свідомості (верхнє-середнє-нижнє). Так і влаштований Лока-Пуруша. Трилока, як і будь-який інший Триглав - явище традиційне (рідновірське), і вже тому древніше всяких нібито християнських Трійць.


Не до кінця розуміючи Триглав і щоб не пояснювати де поділась руйнуюча сила, християнські теологи об'явили його - "сокровенною тайною", а руйнуючою силою оголосили лукавого. Таким чином, відкинувши справжнє розуміння триєдності світу. Закривши очі на те, що усе життя людини просякнуте протилежностями, які не борються, а взаємодіють в ім'я розвитку і прогресу.


Хоч природничі науки і здоровий глузд говорять нам, що кожна сила рано чи пізно переходить у свою протилежність (ніч у день, погане у добре і навпаки), іудейсько-християнські догмати виявилися сильніші. Як наслідок, хибне розуміння світу привело до подвійної моралі, коли проголошуються добро і святість, а робиться наруга та обман. Християнство, по-суті, зруйнувало природно-ієрархічне сприйняття світу (верхнє, середнє, нижнє), ввівши штучне поняття загальної рівності (пригадайте комунізм).



Віровчення у слов'ян (як форма мислення) завжди було тісно пов'язане з побудовою Всесвіту - Людини, що відбивало і саму триєдину побудову суспільства на волхвів-філософів, воїнів та землеробів-ви-робників. Йдучи шляхом розвитку від селянина до волхва, на кожному етапі, поняття добра і зла суттєво відрізняються, але слугують одній меті -розвитку та вдосконаленню людини як частинки Бога. Те, що сприйнятливе для селянина, зовсім не вкладається в кодекс честі воїна, і абсолютно відмінне від розуміння світу та його проявів волхвом-філософом.

Після введення християнства відбулась суцільна підміна понять: замість сили почали цінувати слабкість, замість честі


- гроші, як наслідок, державою ставав керувати не найдосвідченіший воїн - князь, а найпідліший і найбагатший нікчема, як сьогодні.


Звісно, наше сьогодення настільки просякнуте підміною понять, що вже важко і повірити у це. Візьмемо саму назву


- Православ'я, кожному стає зрозуміло, що складається воно з двох слів: право і славити (прав - всесвітній божественний закон, що править світом, славлення -назва язичницької богослужби) [Лозко Г. Українське язичництво. К. С. 70] Але протягом тисячі років ми віримо не власній
свідомості, а штучно придуманому формулюванню, що православ'я перекладається з візантійського як ортодоксія.



Така ж доля спіткала і назву Київська Русь, яку привласнили росіяни. Усе віддали... "і скарб, що нам батьки давали на скибу хліба проміняли, 0 хто ж ви єсть...?" (О.Олесь) Отак з великого, сильного на-роду Русинів Перунових синів, Дажбожих Онуків (Дітей Божих), стало "покірне стадо рабів божих" - українців. Століття забуття минули і знову зерно Рідної Віри проростає могутнім врожаєм добра і щастя. Тож сьогодні настав час повернути вкрадене - нашу силу і вміння, Правду і Честь!



Володимир КУРОВСЬКИЙ

Сайт: Триглав
Автор: admin
Ссилка: http://gazeta.triglav.pro/index.php?module=news&do=more&id=25